У 2023 році гуцульське художнє дереворізьблення визнали нематеріальною спадщиною України. Ним займаються у Чернівецькій, Івано-Франківській та Закарпатській областях. У цьому матеріалі на chernivchanka.info ми розповімо більш детально про буковинську майстриню, яка створює вироби з дерева.
Зародження
Чернівчанка Галина Олійник почала професійно займатись різьбою у 2011 році. Це ремесло її цікавило ще зі шкільних років. У навчальні роки Галини зазвичай був традиційний поділ, що дівчатка вишивають, а хлопчики різьблять, тому дівчат не допускали до майстерні, бо там багато гострих предметів і можна травмуватися. Але жінці було дуже цікаво потрапити туди.
У зрілому віці Галина почала опановувати це ремесло. Мистецької освіти вона не мала. Для цього облаштувала майстерню в окремій кімнаті будинку. Значенню символіки, яку вирізьблюють на дереві, вчилася у заслуженого майстра народного мистецтва з Тернопільщини Володимира Ворончака. Згодом навчалась у чернівецького різьбяра Дмитра Курика. Саме він навчив жінку технік, показав як створювати композиції так, щоб об’єднати елементи у твір, який можна читати.
Першим виробом Галини була таріль “Квітучі жнива”. Він оздоблений пшеничними колосками як символом багатства України, чорний фон символізує чорнозем, а зірка у центрі розповідає, що віддавна люди йшли жати пшеницю з самого ранку. Цей виріб жінка ніколи не продасть та не подарує.
Розвиток
Галина Олійник є вчителькою англійської мови. У вільний час від роботи обробляє дерево й створює різноманітні вироби. Завдяки своєму навчанню й розвитку, для жінки дереворізьблення стало більше, аніж просто хобі. Це стало частиною життя чернівчанки.
Галина переважно працює з технікою сухого різьблення, тонування та інкрустує корали й метал у вироби. Спочатку формує ідею виробу подумки, опісля малює ескіз олівцем та переносить його на дерево. Також вона навчилася стилю на прикладах робіт гуцульського різьбяра Василя Шкрібляка. Але попри це майстриня водночас додає власні елементи, аби не копіювати роботи, а створити свій мистецький твір.
Зазвичай жінка використовує у своїй роботі традиційні елементи, аби вони не залишилися в музеї, а люди про них знали. Майстрині дуже подобається поєднувати давні елементи із сучасним баченням. Для Галини з деревом працювати дуже приємно. Адже коли приходиш втомлений з роботи й хочеться спокою, то заходиш до майстерні, береш різець і ти просто живеш у творах.
Майстриня організовує персональні виставки. Цьогоріч чернівчанка представляла традицію дереворізьблення у складі української делегації на Всесвітньому фестивалі мистецтв народів світу в Італії. На фестивалі Галина пояснювала, що вироби з дерева переважно слугують оберегами й що кожен символ на них – не випадковий.
Загалом Галина Олійник виготовляє тарелі, рахви та жіночі прикраси. Свої роботи не продає, а тільки дарує. Водночас деякі з виробів віддає на аукціони для підтримки ЗСУ.
Любов до дерева передала доньці
Раніше дереворізьбленням займалися, щоб виготовити ужиткові речі, а вже потім почали оздоблювати їх цікавішими елементами – так виріб ставав витвором мистецтва, який зараз можуть зберігати у музеї. На думку майстрині, визнання художнього дереворізьблення нематеріальною культурною спадщиною України покращить перспективи ремесла, бо зараз ним мало хто займається.
Змалечку художнім дереворізьбленням почала і її донька Антоніна. Вона змалечку приходила до майстерні матері й закінчила Вижницький фаховий коледж, щоб займатися художньою обробкою дерева. Один з виробів Антоніни присвячений пам’яті героям Небесної сотні. На дерев’яній тарілці дівчина вирізьбила сотню хрестів – за кожного, хто віддав своє життя на Майдані. Темний фон символізує українську землю, також таріль оздоблена червоним коралом як символом того, що пролилася кров.