На початку 20 століття на Буковині легально діяло лише два жіночих об’єднання. Першою була організація “Мироносиці”, яка зосереджувала свою основну увагу на благодійність. Туди здебільшого входили чернівчанки, які були греко-католицького віросповідання. Другим чиним товариством було “Общество русских женщин”. Їхньою основною програмою було відверте москвофільство. Але організація не стала популярною серед буковинок, пише сайт chernivchanka.info.
У 1905 році корифей українського руху Омелян Попович надрукував звернення “До Русинок на Буковині”. У ньому він закликав чернівчанок створити власне товариство, яке б впливало на формування жіночої української нації. Це повідомлення досить вплинуло на чернівецьких жінок і почалась активна підготовка до створення потужного жіночого товариства на Буковині.
Створення організації
У 1906 році відбулися виборчі збори у Чернівцях. На зібранні було прийнято рішення створити товариство “Жіноча громада”. Серед засновниць було багато учасниць “Мироносиці” та “Кружка українських дівчат”. Основна мета організації була дбати про освіту українських жінок як міського, так і сільського походження. Також “Жіноча громада” прагнула сприяти економічному піднесенню українського народу через розвиток господарства та домашнього промислу.
Головою товариства обрали Емілію Кумановську, а секретаркою – Константину Малицьку. Також серед учасниць були Вікторія Попович, Катерина Чертенко-Костецька, Марія Орелецька та Ольга Шкурган.
Просвітницька та економічна діяльність
Команда товариства, наслідуючи приклад Наталії Кобринської, робила основний акцент на самоосвіту учасниць. Регулярні лекції проходили у Чернівецькому університеті. Їх читали відомі професори, а саме Степан Смаль-Стоцький, Омелян Калужняцький, Єротей Пігуляк. Також заняття проводили й самі активістки “Жіночої громади” – Зиновія Грушкевич та Ольга Кобилянська.
У селах Чернівецької області організація започаткувала різноманітні гуртки. Також “Жіноча громада” відкрила дитячі садки. Загалом це було три заклади, які розташовувалися на околицях міста та у центрі Чернівців. З ініціативи товариства організовувалися аматорські театральні вистави. Учасниці регулярно влаштовували “Шевченківські свята”.
Учасниці “Жіночої громади” створили кравецьку майстерню, де дівчат навчали крою та шиттю. Це робилося з метою, аби залучити якнайбільше молоді до навчальної практики. Майстерню була розташована у “Народному домі”. Згодом, окрім одягу почали відшивати білизну для кількох місцевих магазинів. Протягом 1912-1913 років до роботи було залучено понад 200 кравчинь.
У межах діяльності майстерні організовувалися тематичні виставки буковинської вишивки. З виставки у Відні “Жіноча громада” привезла золоту медаль. Після цієї нагороди майстерня почала отримувати замовлення й зі столиці.
Перша світова війна
З початком Першої світової війни у Чернівцях з ініціативи “Жіночої громади” було створено “Комітет допомоги пораненим”. Але робота цього об’єднання була недовгою. Адже у 1914 році Буковина була окупована російськими військами і було заборонена діяльність організацій. У 1917 році, коли австрійські війська відбили Чернівці, у місті почалося відновлюватись цивільне життя. У першу чергу зусилля активісток були спрямовані на відновлення роботи дитячих садочків, та надання допомоги пораненим українцям.
Діяльність у 90-х
У 1990-х роках почалося відродження жіночого руху на Буковині. “Жіноча Громада Буковини” розпочала свою діяльність з благодійності. Насамперед організація надавала допомогу дитячим і старечим сиротинцям, людям, що постраждали від вибуху на Чорнобильській АЕС.
У 1997 році “Жіноча Громада Буковини” стала ініціаторкою заснування Ордену княгині Ольги та заснування Всеукраїнського Дня матері.
