Кафе Матьє ★9.3

Зазвичай це працює в один бік: ресторатор шукає дизайнера. З кафе Матьє сталося навпаки — люди, які роками робили інтер’єри для чужих закладів, одного літа відкрили власний і перетворили його на вітрину власного методу. Це міське кафе на першому поверсі будинку 1930-х у самому центрі Чернівців: майже порожні стіни, відреставровані майже столітні двері, вікна-гільйотини, вінтажні меблі й кава з київського обсмажувального цеху. Тут снідають, обідають і вечеряють — і водночас розглядають приміщення уважніше, ніж це заведено робити в кав’ярні.

Родзинки

• Заклад від дизайн-бюро. Матьє відкрило подружжя архітекторів-рестораторів Анастасія та Денис Зазубеки, засновники бюро Rizdvo Agency. До того їхніми руками зроблено інтер’єри київських 128 Cafe і Coffee Records та чернівецької Бакари — тобто заклад відкрили люди, які знають цю кухню з іншого боку столу.
• Будинок 1930-х і чесна робота зі спадщиною. Приміщення на першому поверсі будівлі коледжу орендували й привели до ладу: дерев’яні двері віком майже сто років відреставрували, а автентичні вікна-гільйотини встановили за погодженням із міським управлінням охорони культурної спадщини.
• Порожні стіни як позиція. Власники свідомо шукали простір із великими вікнами й високою залою, щоб не перевантажувати його декором. Стіни лишили майже голими, а характер приміщенню дають світло, вінтаж і кастомні меблі, зроблені під це місце.
• Зерно з київського CafeBoutique. Кав’ярня не смажить сама, а працює з обсмажувальником зі столиці й варить на професійній еспресо-машині La Marzocco — комбінація, яка передбачає стабільність, а не експерименти щоранку.
• Повноцінна кухня, а не вітрина. Формат заявлено як сніданки, ланчі та вечері: тут готують гарячі страви, зокрема класику французької домашньої кухні, а не лише те, що дістають із-під скла біля каси.
• Культурна точка міста. У кафе регулярно проходять події — від міських зустрічей до благодійних розпродажів на підтримку Сил оборони.

Що в чашці

Тут варто одразу зняти зайві очікування: Матьє не має власної обсмажки й ніколи цього не заявляло. Зерно приїжджає з київського CafeBoutique — одного з давніх українських обсмажувальників, який працює з кав’ярнями по всій країні. Для закладу такого формату це логічний вибір: коли в залі одночасно снідають, обідають і вечеряють, кава мусить поводитися однаково о будь-якій порі, а стала співпраця з одним постачальником — найкоротший шлях до цієї стабільності.

Другий факт, який багато що пояснює, — професійна еспресо-машина La Marzocco за прилавком. Це техніка, яку ставлять не для вигляду: вона тримає температуру й тиск на потоці й дозволяє витягувати з того самого зерна однаковий результат раз за разом. У поєднанні з міським форматом це означає, що основа карти — еспресо й молочні напої, а не колекція альтернативних методів.

Про альтернативу, фільтр чи ротацію мікролотів заклад публічно не розповідає, тож обіцяти вам воронку тут було б нечесно — про це найпростіше запитати біля прилавка. Загалом кава в Матьє грає роль партнера до страви й до розмови, а не сольного номера: її замовляють до сніданку, до десерту або просто щоб мати привід посидіти в цьому світлі ще пів години.

Хто за цим стоїть

Анастасія та Денис Зазубеки — подружжя з Чернівців, засновники дизайн-бюро Rizdvo Agency. Їхнє портфоліо складалося з чужих закладів, і в якийсь момент вони зробили те, що робить меншість дизайнерів: відкрили власний і взяли на себе всю відповідальність — від планування зали до меню.

Найцікавіше в цій історії — мотив. Денис Зазубек пояснював, що їм ішлося про приклад: показати замовникам, як можна працювати з центром міста, не руйнуючи його. Звідси й реставрація дверей замість заміни на нові, і морока з погодженням автентичних вікон замість швидкого пластику. У місті, де історична забудова щодня програє ремонтам «як зручніше», такий підхід сам по собі є висловлюванням.

Про команду за прилавком тут не варто говорити іменами — персонал змінюється, а от рішення власників лишаються в стінах. Заклад стартував у тестовому режимі влітку 2023 року й відтоді встиг стати для міста не лише адресою для сніданку, а й місцем, куди приходять на події.

Під який сценарій

Сніданок перед роботою. Це найсильніший сценарій Матьє. Кафе відчиняється до початку робочого дня, зранку зала найспокійніша, а великі вікна роблять із будь-якого столика непогане місце, щоб прокинутися. Сніданкова частина меню має свої межі й не тягнеться до вечора, тож ранній візит тут має практичний сенс.

Розмова вдвох. Формат міського кафе з повноцінними стравами й вечерями означає, що сюди можна прийти не «на каву на п’ятнадцять хвилин», а на дві години з розмовою. Простір без гучного декору цьому допомагає: ніщо не перетягує увагу на себе.

Робота з ноутбуком. Тут будьмо чесні: заклад не позиціонує себе як місце для віддаленої роботи й публічно не повідомляє ні про кількість розеток, ні про політику щодо довгих посиденьок із ноутбуком. Ранкові години для цього підходять найкраще; в обідній пік, коли зала працює на повну як кафе з кухнею, займати столик під ноутбук — не найввічливіший вибір.

Вечеря без пафосу ресторану. Наявність гарячих страв робить Матьє одним із небагатьох місць у центрі, куди можна прийти ввечері поїсти, не переходячи у формат ресторану з бронюванням і скатертинами.

Кава з собою. Заклад працює на винос і має онлайн-меню з доставкою, тож сценарій «забрати й піти далі центром» теж закритий.

Чого тут немає: це не нічний заклад і не бар. Вечір тут закінчується тоді, коли в місті він тільки починає другу частину.

Простір і атмосфера

Головне враження від зали — світло й повітря. Власники шукали приміщення саме з великими вікнами й високим об’ємом, і вся подальша логіка інтер’єру побудована на тому, щоб цьому не заважати: стіни майже порожні, декору мінімум, меблі — суміш вінтажу й кастомних речей, зроблених під конкретне місце. Це той рідкісний випадок, коли інтер’єр помічають, хоча в ньому майже нічого немає.

Атмосферу задає й сама будівля: перший поверх старого чернівецького будинку міжвоєнної доби, високі двері з відреставрованого дерева, віконні рами з гільйотинним механізмом. Гості в коментарях найчастіше повторюють два слова — затишно й атмосферно — і хвалять привітність персоналу.

Чесно про обмеження: точної кількості місць заклад не повідомляє, зала невелика за міськими мірками, і в пікові моменти дня тут буває тісно. Це кафе одного об’єму, без другого поверху й без окремої тихої кімнати, тож рівень шуму залежить від того, скільки людей зайшло одночасно. Про пристосованість для гостей на візку публічної інформації немає — старий будинок і поріг історичних дверей тут працюють проти.

Що до кави

Їжа тут своя, і це головна відповідь. Матьє готує на місці й тримає формат повного дня: сніданки, ланчі, вечері. Це не вітрина з привозними тістечками — на кухні є повноцінні гарячі страви, зокрема класична французька яловичина в вині, поряд із сніданковою частиною, тостами й салатами. Для кав’ярні центру міста така кухня — радше виняток, ніж норма.

Десертна частина існує, але вона не є двигуном закладу: сюди приходять радше поїсти, ніж по торт. Окрема історія — піца: та сама команда веде проєкт доставки піци під власним брендом, тож цей напрям живе поруч із кафе, а не всередині його зали.

Коли приходити

Кафе відчиняється до початку робочого дня й працює до пізнього вечора — це дає три різні заклади в одному. Ранок — найспокійніший і найсвітліший час, найкращий для сніданку наодинці або для довгої розмови без сусідів за спиною. Обідній час — найгустіший: тоді сюди приходять і по каву, і по повноцінну страву.

Вечір змінює характер місця: у залі більше тих, хто прийшов вечеряти. Якщо ви цілитесь у сніданкову частину меню, тримайте в голові, що вона діє не цілий день, — це та рідкість, коли ранній візит справді вирішує. У теплий сезон найприємніше сидіти біля вікон, і саме ці місця займають першими.

Як дістатися

Матьє працює в історичному центрі Чернівців, за кілька хвилин пішки від Театральної площі. Це та частина міста, де відстані вимірюються не зупинками, а хвилинами: від Центральної площі з ратушею, від головного пішохідного променаду й від будівлі колишньої митрополичої резиденції сюди можна дійти пішки без напруги.

Практичний висновок простий: у це кафе логічно заходити в межах прогулянки центром, а не їхати окремо. Автомобілем сюди дорога найгірша — центр Чернівців тісний, проїзди вузькі, а вільне місце під машину в цьому кварталі є питанням удачі. Громадський транспорт довозить до центру з будь-якого району, далі однаково пішки.

Добре знати

Заклад працює на винос і має онлайн-меню з доставкою — це зручно, якщо хочете забрати сніданок дорогою. Стежити за подіями найпростіше в соцмережах кафе: тут регулярно відбуваються міські зустрічі та благодійні ініціативи. Формат передбачає, що ви можете прийти і по каву, і по повну страву, — це не місце, де на вас дивитимуться косо через одну чашку, але й не місце, куди йдуть лише по неї.

Слабкі місця теж назвімо. Зала невелика, і в пік дня вибір столика буває нульовим. Кавова програма описана публічно скупо: відомо про ровстера й машину, але не про альтернативні методи, тож любителям фільтра варто питати на місці. Історична будівля з високим порогом і старими дверима не найдружніша до візків і колясок. І остання деталь: заклад молодий, він відкрився влітку 2023-го, тож частина його звичок ще формується.

Питання й відповіді

Хто відкрив кафе Матьє?

Подружжя архітекторів-рестораторів Анастасія та Денис Зазубеки, засновники дизайн-бюро Rizdvo Agency. Раніше вони робили інтер’єри київських 128 Cafe і Coffee Records та чернівецької Бакари, а Матьє стало їхнім першим власним закладом.

Чи смажать тут каву самі?

Ні. Зерно приходить від київського обсмажувальника CafeBoutique, а варять його на професійній еспресо-машині La Marzocco. Це вибір на користь стабільного результату, а не щоденних експериментів.

Що особливого в приміщенні?

Це перший поверх будинку 1930-х років. Власники відреставрували майже столітні дерев’яні двері й за погодженням із міським управлінням охорони культурної спадщини встановили автентичні вікна-гільйотини. Стіни свідомо лишили майже порожніми, щоб не перебивати сам простір.

Тут можна повноцінно поїсти чи лише випити кави?

Можна поїсти. Заклад працює у форматі сніданків, ланчів і вечер, на кухні є гарячі страви — від сніданкової частини до класики французької домашньої кухні.

Чи підходить кафе для роботи з ноутбуком?

Радше для короткої сесії зранку, ніж для повного робочого дня. Заклад не позиціонує себе як місце для віддаленої роботи й не повідомляє публічно про розетки; в обідній пік зала працює як кафе з кухнею, і столик під ноутбук там доречний менше.

Чи є доставка й замовлення з собою?

Так, у кафе є онлайн-меню з доставкою та можливістю забрати замовлення з собою.

Наскільки тут велика зала?

Точної кількості місць заклад не називає, але за міськими мірками зала невелика й розміщена в одному об’ємі — без другого поверху й окремих тихих зон. У пік дня це відчувається.

Чи проводять тут події?

Так, кафе стало для міста ще й культурною точкою: тут регулярно відбуваються зустрічі та благодійні розпродажі на підтримку Сил оборони. Анонси з’являються в соцмережах закладу.

Графік роботи