Вишиванка відіграє важливу роль в українській культурі. Наші предки вважали, що це символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. Вони вірили, що вишиванка є оберегом людини від усього лихого. У цьому матеріалі на chernivchanka.info ми більш детально розповімо про те, які вишиванки носили у минулому столітті на Буковині.
Тканина й узори вишиванок
Протягом багатьох століть у Чернівецькій області оздоблюють одяг вишивкою. Зазвичай вишиті сорочки прикрашали взорами з квітами, “деревами життя” та геометричними візерунками. Серед останнього виду були трикутники, ромби, кола та інші геометричні форми, які часто використовували для створення складних та гармонійних композицій.
У той час вишиванки шили з домотканого полотна. Його виробляли самостійно з конопель, льону чи вовни. Опісля цього полотно вибілювали і починали на ньому вишивати кольоровими нитками. З часом сорочки почали вишивати бісером. Деякі елементи вишивали металізованими золотими або срібними нитками.
Буденні сорочки шили із грубшого полотна. Їх називали буденками. Зазвичай їх оздоблювали вишивкою одного або кількох кольорів біля шиї та рукавах. З цих узорів можна було легко розпізнати щоденний одяг тодішніх чернівчан. Більше вишивки було на святкових сорочках. Адже їх одягали лише у неділю до церкви, на танці чи свята. Рукави таких сорочок повністю вкривали вишиті взори різних кольорів. Також сорочки на грудях вишивали менше, оскільки вони приховані іншим одягом, наприклад кептарем.
Кольорова гамма буковинських сорочок охоплює собою фактично всю веселку, а подекуди навіть виходить за її межі: тут переважають бордові, оранжеві, жовті, зелені, сині та чорні кольори з можливим вкрапленням фіолетового, малинового, блакитного та коричневого.
Гуцули
Сорочки гуцулів Буковини прикрашалися трохи по-іншому. Вишивки сорочок були набагато густішими, пасма на рукавах зближені одне до одного, могла бути заповнена і ціла площа рукава. Такі повністю заповнені рукави називали – писаними й зустрічалися вони рідше, лише у заможних. Найчастіше вишивалися уставки та поземне пасмо вгорі рукава. Рукави гуцульських сорочок завжди стягували внизу циркою, а нижче неї вишивали ще одне пасмо різнобарвним візерунком.
Також на кожен день одягалася хлоп’янка, тобто проста жіноча сорочка. За кроєм рукава були прямими. Вони внизу не призбирувались, а залишались відкритими. Оздоблювалась така сорочка лише в місцях пришиття рукава до станка вузькими смужками та спереду і ззаду на спині, зліва і справа йшли дві поздовжні смужки. Інколи прикрашали також низ рукава та подолок сорочки.
У гуцулів хлоп’янки мали також вишивку на плечиках. Їх вишивали одним кольором або двома-трьома. Зазвичай це були червоні, сині, чорні або чорно-червоні, чорно-червоні-жовті. На Буковині їх вишивали заполоччю, шовком та волічкою. Також оздоблювали мережкою. Зазвичай використовувались геометричні візерунки або рослинні візерунки.
Раніше вишита сорочка вважалася одягом селян, у місті була інша мода. Проте у 20 столітті вишиті сорочки почали носити представники інтелігенції. Однією з таких представниць була чернівчанка Ольга Кобилянська. Вишивка на сорочці письменниці виконана у червоно-жовтих тонах із золотистими лелітками. Цьогоріч у Музеї вишиванки в Чернівцях представили відтворену вишиту сорочку письменниці Ольги Кобилянської. Власна сорочка письменниці зберігається у музеї Кобилянської в Чернівцях.
Отож, буковинська вишивка є досить багатою. Вона наповнена різноманітними орнаментами. Буковинська вишиванка – це перш за все яскраві барви, сміливе поєднання кольорів та бісер як основний елемент оздоблення.
