Є люди, які намагаються використовувати життя для активної діяльності, вони можуть працювати 24 години на добу і завжди поспішають втілити задумане. Інші ж навпаки – відкладають і відкладають свої справи на потім, або як зараз кажуть психологи «прокрастинують», пише «Чернівчанка». Але що саме змушує нас відкладати важливі для нас речі?
Хочу відразу зробити ідеально (звичайно, з першого разу!), А поки я не відчуваю, що у мене вийде ідеально, я не буду навіть починати. Розумієте, так? Це почуття не йде. Нам завжди буде здаватися, що ось-ось і зроблю ідеально.
Хочу зробити все за один раз, але завдання велике і вимагає досить багато часу і зусиль. Тому, я зараз зроблю щось маленьке, а потім! приділю достатньо часу своїй важливій справі. Тут теж все зрозуміло – дрібні справи не закінчуються, зазвичай це відбувається саме так.
Мені складно / я не вмію – звичайно, я буду відкладати те, що не вмію і не знаю. За це відповідає наш мозок і він робить все для того, щоб наше сьогодні було схоже на наше вчора. Іншими словами – зберігає нашу безпеку і завдяки цьому ми живі. Нам легше робити те, що ми вже вміємо і знаємо.
Не знаю з чого почати, тому беруся за все відразу по трохи. Не бачу результату в короткостроковій перспективі і перестаю діяти. Нам потрібні успіхи і результати для того, щоб продовжувати щось робити. Інакше, ми вважаємо це нісенітницею. Саме план і проміжні результати (які ми заміряємо) дозволяють нам рухатися вперед.
Боюся зробити помилку, тому не буду починати. Страх помилки / невдачі часто набагато більше, ніж сама помилка. І кожному з нас властиво проектувати сценарії наперед – як позитивні, так і негативні. І, логічно, що негативні сценарії нас зупиняють.
Є більш важливі справи, які вимагають уваги і присутності зараз. Це те, з чого нам складно “вийти”, тому що є звичний графік, оточення, дії. “Вирватися” зі своєї рутини буває дуже нелегко.
