З початком повномасштабного вторгнення чимало українців змінили свою звичну професію на військову. Однією з таких була й Марія Чурікова. Після 24 лютого 2022 року жінка прийняла рішення допомагати військовим на передовій. У цьому матеріалі на chernivchanka.info ми більш детально розповімо про бойову медикиню.
Прийняття рішення
Марія Чурікова ще у дитинстві вирішила, що хоче стати лікаркою й рятувати життям людям. Дівчина закінчила Вашківецьке медучилище. Опісля навчання пішла працювати у відділення реанімації та хірургії Чернівецької обласної лікарні.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Марія прийняла рішення піти на фронт, аби рятувати життя військовим. Своїм рідним вона нічого не сказала і у квітні 2022 року записалась до лав ЗСУ. Вдома залишилась неповнолітня дитина, а також чоловік з інвалідністю. Але жінка розуміла, що вона потрібна там, на фронті.
Фронт
Жінка служить у 93-й батальйоні 107-ї бригади ТрО ЗСУ. Наприкінці минулого року їх перенаправили з Харківського на Луганський напрямок. У цей період протягом трьох місяців Марія прожила у підвалі напівзруйнованого будинку. Медикиня розповіла, що села було повністю знищено. Ні дороги, ні освітлення, ні мобільного зв’язку. Лише було чути обстріли. Прожити у підвалі стільки часу жінці вдалось завдяки допомозі побратимів і єдиним сусідам. Військові привозили Марії їжу та воду. Цим медикиня ділилась зі своїми сусідами – літньою парою, які залишились у зруйнованому будинку. Буковинка також надавала літнім людям необхідну медичну допомогу.
До жінки неодноразово приїжав командирта пропонував їй заміну. Але Марія категорично відмовлялась. Вона хотіла залишатись неподалік своїх побратимів, аби вчасно їм надати допомогу. Медикиня поділилась, що евакуювати й надавати медичну допомогу військовим дуже складно. Адже довкола постійні обстріли артилерією, розбиті дороги. Через це добирання є важким. Траплялись випадки, коли застрягав транспорт в багнюці й доводилось рухатись пішки. Коли потрібно Марія біжить, то повзе. Все для того, аби чимшвидше дістати поранених й надати їм медичну допомогу. Для жінки ці всі труднощі стають легкими, коли вдається врятувати життя побратимові.
Порятунок
Досить часто командир сварився на Марію через те, що вона бігла рятувати бійців під обстрілами. Медикиня одразу як чула по рації, що є поранені, то не зволікала і йшла на порятунок. Жінка ризикувала власним життям, аби встигнути допомогти. Марія не раз отримувала травми й контузії. Але навіть це не завадило їй виконувати свою роботу.
Чернівчанка не знає, скільки їй вдалось врятувати військових. Але знає точно, що їх було чимало. Траплялись випадки, коли військові й помирали. Марія пригадує, що рятувавши одного хлопця у нього по дорозі зупинилось серце, настала клінічна смерть. Вона провела серцево-легеневу реанімацію, серцебиття відновилося. У результаті їй вдалось успішно евакуювати пораненого й передати до стабілізаційного пункту. Військовий протягом місяця пробув під апаратами, але на жаль не вижив. Медикиня зробила усе на що була спроможна.
Бувало, що й доводилось рятувати російського військового. Одного разу українській військові витягнули зі згорілого російського танку обгорілого хлопця. Жінка його оглянула, надала медичну допомогу й відправила у стабілізаційний пункт.
Попри важкі умови й усі випробування, жінка готова й надалі залишатись на полі бою. Саме там вона познайомилась з чудовими людьми, патріотами, які готові віддавати власне життя за волю України, за краще майбутнє наших дітей. Марія вважає, що її місія рятувати життя нашим хлопцям й дівчатам на передовій. На її думку, звання бойового медика потрібно підтверджувати, виконуючи свої обов’язки.
