Фемінізм – це модне європейське віяння чи життєва необхідність? І хто взагалі сказав, що українки почали боротися за свої права, наслідуючи іноземок? У цій статті на сайті chernivchanka.info ви дізнаєтеся, як наші прабабусі виступали за рівність та чому фемінізм – це не “проти чоловіків”, а “за жінок”.
Жіночі громади
Перші доступні джерела про феміністичні рухи датуються другою половиною XIX cтоліття. “Мироносиці” – перша благодійна жіноча організація на теренах Буковини. Але на неї великий вплив мала релігія. “Общество русских женщин” мало активні москвофільські погляди, тому серед проукраїнського населення вони не стали популярними.
“Жіноча громада Буковини” сформувалася на початку XX ст. Активну роль у просуванні фемінізму відіграла Вікторія Попович. Ще не можна забути про організацію семінаристок “Кружок українських дівчат”, які разом із “Мироносицями” були на зборах під час формування “Жіночої громади Буковини”. За мету вони собі обрали просування освіти серед всього жіноцтва та поліпшення економічної ситуації через розвиток господарств. Головою стала Емілія Ничай-Куманська – педагогиня та учасниця культурно-освітніх проєктів.
У часи Першої світової війни членкині організації надавали багато як моральної, так і фізичної допомоги населенню України.
Відомі феміністки Буковини
Ольга Кобилянська
Не можна визначити, у якій ролі більше популярна Ольга Кобилянська: як письменниця чи феміністка. Сказати, що вона була винятковою активісткою свого часу, – це нічого не сказати. У її родині набагато більше уваги приділяли синам, яким дали найкращу освіту, а їй та сестрі Євгенії – тільки початкову. Ольгу остерігалися чоловіки через її феміністичні погляди, які тоді вважалися радикальними. Жінка сама зробила пропозицію Осипу Маковею, а той відмовив та сахався навіть зустрічатися з нею на вулиці. Їй приписували роман з Лесею Українкою. Багато пліток ходило про дійсно талановиту жінку, яка любила малювати, грати на музичних інструментах та тяжіла до театру. Але, попри це, вона сама здобула освіту та допомагала жінкам у їх розвитку. Її твори несуть думку, що жінка – така ж повноцінна частина суспільства.
Михайлина Левицька
Пані Михайлина – перша українка, яка стала депутаткою Чернівецької міської ради. Авторка тримісячного курсу для неграмотних з української мови. Також працювала вчителькою та була членкинею Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки. Вона закликала жінок приєднатися до її комітету українських панянок, щоб допомагати усім жертвам війни.
Августа Кохановська
Жінка знайшла себе в мистецтві. Вона малювала побут та архітектуру гуцулів. Її виставку високо оцінила публіка у Відні, де жінка навчалася, та архікнязь Кароль-Франц Йозеф. До речі, вона була гарною подругою Ольги Кобилянської.
Емілія Ничай-Кумановська
Жінка була представницею першого потоку вчительок на Галичині. Пані Емілія мала великий вплив на своїх учениць, наприклад, на Констянтину Малицьку й Олену Сіменович. До формування “Жіночої громади Буковини” встигла підтримати багато просвітницьких жіночих проєктів.
Список феміністок Буковини можна ще довго продовжувати.
“Проти чоловіків” чи “за жінок”?
Фемінізм, як і будь-яка чи то соціальна, політична або релігійна течія, має свої види та різних представників. Люди часто вірять чомусь такому провокаційному та яскраво-негативному. Тому в уяві багатьох феміністки – дівчата та жінки, які ненавидять чоловіків та не голять пахви.
Чернівці – досить безпечне та комфортне місто для всіх, у тому числі й для жінок. Але! Не варто забувати, що все-таки культура ставлення людей один до одного не зовсім розвинута. Тому вночі жінкам ще небезпечно ходити навіть іноді по центру міста, що вже казати про прогулянку парком, коли вже стемніло. Також має місце стереотипна думка (на жаль, навіть деякі представниці жіноцтва так вважають), що існує “слабка стать”. Все більше жінок у 21 столітті стають підприємицями, створюють цілі корпорації. Але наше головне завдання – це вберегти їх від різних видів насилля та дискримінації.
Фемінізм – це про жінку для жінки та соціуму. Це про права та обов’язки. Це про любов та повагу, а не ненависть.