Що ми знаємо про таємничий світ почуттів, бурхливих драм, зрад і пристрастей, які вирували у Чернівцях у минулих століттях? Жінки, які кохали, були коханими, зрадженими, засудженими суспільством, яскраво засвітилися на мистецькому горизонті і зрештою стали легендами, пише chernivchanka.info. А деякі з них – прикладом та натхненням для жінок сучасності. Детальніше про таких чернівчанок – читайте далі.
Кохання Віргінії Лукасевич та відірвана від серця донька
Майбутня кохана жінка молодшого брата Ольги Кобилянської Віргінія народилася в 1869 році у Кіцмані на Буковині. Але ще дитиною разом із батьками перебралися жити до Чернівців. Тут вони познайомилися з Кобилянськими і стали дружити родинами. Так Віргінія зустрілася зі своїм майбутнім коханням – братом Ольги Олександром. Він був молодшим за неї на шість років і їхній союз спочатку був радше дружнім. Дівчина не розглядала у ньому чоловіка, а лише брата кращої подруги.
Пізніше у Віргінії помер батько і забезпечувати потреби родини було нікому. Тому дівчина переїхала до тітки у Відень. З цього часу вони починають активно листуватися з Олександром, який виступає в ролі посередника між нею та Ольгою. А згодом між молодими людьми народжуються романтичні стосунки. Окремим архівом до цього часу збереглися листи, якими закохані обмінювалися, щоразу зізнаючись одне одному в щирих та глибоких почуттях.
Ці стосунки тривали понад 10 років. Віргінія приїжджала до Чернівців рідко, тому їхні зустрічі були пристрасними та довгоочікуваними. Вона дуже хотіла побачити Алекса, але не завжди мала кошти на дорогу. А через проблеми зі здоров’ям не могла багато і повноцінно працювати. Внаслідок спалаху почуттів у 1900 році у закоханих народжується дочка Олена-Галюся. Але через те, що молода мама не мала стабільного доходу (через стан здоров’я не могла працювати повноцінно), вона змушена була залишити новонароджену донечку Кобилянським. Та й у постійній розлуці їхні почуття поволі охололи, а сама Віргінія говорила, що “відстань – це смерть коханню”.
Маленька Олена-Галюся стала прийомною дочкою для Ольги та Євгенії Кобилянських. Незважаючи на те, що Ольга була феміністкою, вона дуже любила племінницю та реалізувала у її вихованні себе як жінку-матір. Віргінія навідувалася до дочки, але коли дівчинка підросла, то відмовилася поїхати до матері. Так і залишилася жити з тітками у Чернівцях. По суті вона стала єдиною дочкою закоханих колись Віргінії та Алекса, адже ні в жінки, ні в чоловіка більше не було дітей.
Емілія Марошані – юне кохання Юрія Федьковича
Чи знали ви, що Юрій Федькович був палким поціновувачем жіночої краси та кілька разів закохувався і віддавався почуттям з головою? Практично його найпершим серйозним коханням була тендітна Емілія Марошані.
Передбачувано, що молоді люди познайомилися на літературних вечорницях. Вони традиційно відбувалися у Чернівцях, тут збиралася інтелігенція. І Емілія з мамою також відвідували заходи.
Дівчина зачарувала письменника своєю грою на фортепіано, мала чарівний голос. З нею Юрій міг говорити годинами про літературу – свою найбільшу любов. Стосунки у них спалахнули швидко і яскраво, а історія тривала понад півтора року. Своїй коханій поет присвятив вірші, де називав її принцесою та богорівною красунею. Юрій Федькович навіть почав думати про одруження, щоб узаконити стосунки з коханою.
Але життя розлучило їх. Юрій Федькович мусив йти на військову службу, бо не мав коштів, щоб відкупитися. А Емілію під час його відсутності видали заміж. Чи то від суму за коханим, чи з інших причин, але жінка рано померла – у 31 рік вона покинула цей світ, проживаючи у Молдові.
Сіді Таль: чернівецька зірка сцени та театру
Про чернівецьку єврейку, яка яскравою зіркою спалахнула на театральному небосхилі знають усі. Але не всі знають, що насправді – це її сценічне ім’я, а народжена вона була Сореле Біркенталь. І що дочці простого єврейського пекаря було нелегко потрапити на велику сцену. Тому свій шлях вона розпочала з 14 років, наполегливо відкриваючи його.
Торуючи дорогу до мистецьких естрадних вершин, Сіді Таль ні на мить не забувала, хто вона і несла свої справжні цінності у світ. Вона виступала по всьому Радянському Союзу, виконувала єврейські народні, узбецькі та грузинські пісні. Від її театральних перевтілень у глядачів перехоплювало дух, а великим талантом захоплювалися режисери і продюсери. Цій жінці аплодували стоячи, перед її талантом схилялися народи.
Коли у 50-их роках минулого століття заборонили єврейський театр, Сіді Таль була однією з тих, на кого заборона не поширювалася. Вона до кінця життя виступала мовою їдиш, зокрема, у Чернівецькій філармонії.
Ольга Гузар: боротьба за жіночі права та можливості
Однією із яскравих жіночих постатей Буковини є Ольга Гузар. Вона, хоч і народилася у Відні, проте все свідоме життя прожила з чоловіком у Чернівцях з 1909 року. Вже тоді її хвилювало питання неграмотності серед жінок, яким нав’язали хатній обов’язок та ведення господарства. Вона розуміла, що жінки не є рівноправними у суспільстві з чоловіками і з цим треба було щось робити. Тож Ольга очолює організацію «Жіноча громада Буковини» та починає змінювати ситуацію. Вона запроваджує курси для неписьменних дівчат та жінок. Потім розширює освітні можливості, створивши курс «Рахункове діловодство» та «Крій і шиття», щоб жінки могли здобути навички для професії.
Саме вона з іншими активістками добилися, щоб у місті в 1925 році відкрили перший дитячий садок – «захоронку», де матері могли залишати дітей і ходити на роботу. Також Ольга стає однією із перших благодійниць у Чернівцях, організовуючи світські заходи на підтримку навчання жінок. Найвідомішим її проєктом стала «Лікарська порадня», де небагаті пацієнти могли отримати безплатну допомогу.
Про свої досягнення у боротьбі за жіночі можливості Ольга розповідала в авторській колонці видання «Час», брала участь у конгресах, захищаючи українську освіту. Саме це стало неофіційною причиною її ув’язнення, яке вона відбувала в Румунії до 1944 року. А повернувшись додому, знову була арештована вже НКВС. Померла у 1945 році під час нелюдських допитів у в’язниці. Й досі невідомо, де поховано відому чернівецьку активістку.
Художній світ Августи Кохановської
Августа Кохановська була першою ілюстраторкою творів Ольги Кобилянської та її доброю подругою. У той же час сама була відомою художницею, яка розвивала таланти у Віденській школі мистецтв. А повернувшись на Буковину, почала малювати гуцулів, український побут та ілюструвати видання українських письменників, зокрема, Нечуя-Левицького, Воробкевича, Франка. Її цікавив світ цього регіону, його колорит та унікальність. І таки змогла вразити світ гуцулами крізь призму своїх робіт. Першу світову відзнаку вона здобула у Відні, представивши виставку мистецтва у 1910 році.
Незважаючи на винятковий талант, останні роки життя Августа прожила у бідності, а померла у монастирській лікарні. Видатна жінка пішла з життя тихо і непомітно. Сьогодні можна переглянути роботи Августи Кохановської у Чернівецькому художньому музеї та крізь призму її художнього бачення поринути у загадковий світ гуцульщинознавства.