Війна завжди оголює справжню сутність людей. Вона змушує обирати між байдужістю та відповідальністю, спогляданням і дією. Для одних ці вибори стають непосильними, інші ж відкривають у собі несподівану силу. Серед особистостей другого типу ми хочемо відзначити Тату Кеплер. Відома як письменниця, журналістка й блогерка, вона давно заявила себе. Її тексти різкі, позиція безкомпромісна. Коли Україна опинилася перед черговим витком боротьби за свободу, чернівчанка послужила прикладом: внутрішній спротив чи особиста небайдужість здатні перерости масштабним рухом порятунку, пише chernivchanka.info.
Наш матеріал покликаний вивчити шлях Тати до створення власного проєкту. Ми розглянемо деталі зародження її громадянської позиції під час Революції Гідності, вплив воєнних дій на вибір нової місії, а також виклики й досягнення історії «Птахів».
Життєві початки
Тата Кеплер народилася 16 березня 1986 року у старовинних Чернівцях. Проте ранні роки волонтерки минуло не лише на території Батьківщини. Залежно від обставин, родина вимушено змінювала місце проживання, тому значну частину дитинства провела в Ізраїлі. Це був період постійних переїздів, котрий помалу гартував до мінливого світу. Після повернення в Україну закінчила Чернівецьку школу № 41. Попри фінансову скруту та побутові негаразди, її дім наповнювався душевною творчістю. Музика, імпровізовані театральні вистави, мистецькі джеми – усе формувало невіддільну частку безтурботних часів.
Пізніше вступила до Соломонового університету, але швидко зрозуміла: академічна теорія не відповідатиме прагненню здобути практичні навички. Провчившись лише рік, вона залишила навчання задля повноцінного вивчення реального життя. Її перші професійні кроки відзначаються різноманітністю: спершу спробувала себе у посаді адміністраторки артпростору, також працювала копірайтером. 2011 рік приніс чернівчанці можливість повернутися до рідного буковинського краю, де почалася медійна кар’єра. Доля всміхнулася Таті, адже дівчина очолила телеканал «ТВА» як головний продюсер.
Пробний досвід волонтерства
Революція Гідності стала точкою неповернення для багатьох українців, і пані Кеплер не залишилася осторонь. Події Майдану наштовхнули її до активного соціального залучення: участь у протестах, підтримка народу на барикадах, включення в зміни долі країни. Ми впевнені, що саме тоді з’явилося відчуття діяти, навіть якщо кроки здаються маленькими.
Коли військові дії охопили український схід, буковинка обрала шлях волонтерства. Вона взяла на себе непросту ділянку – забезпечення медичними засобами. Йшлося про пошук аптек, переговори з постачальниками, доставлення обладнання армійським угрупуванням. Тепер пріоритети виставлялися оперативно, бажаючи організувати логістику в умовах постійної нестабільності.
Народження фонду
Хтось достеменно пам’ятає початок повномасштабного вторгнення? Повітря заповнилося безмежним страхом і чіткою невизначеністю. Суспільство вимагало миттєвої відповіді, а усвідомлення гострої потреби надати медичну допомогу військовим залишалася головним рушієм. Колишні добровільні ініціативи еволюціонували в структуровану, організовану систему під назвою «Птахи». Поставлене завдання було зрозумілим – швидко реагувати на критичні гуманітарні потреби в зонах бойових дій, деокупованих чи прифронтових територіях, де держава часто не встигала.
Основу діяльності збудували три вектори. Перший – тактична медицина: закупівля й доставлення аптечок, турнікетів, засобів для зупинки кровотечі. Другий – загальна фарма: від антибіотиків і протизапальних медикаментів до препаратів крові, які необхідні військовим шпиталям, стабілізаційним пунктам, передовим хірургічним групам. Третій напрям – спеціальні добродійні починання.
Масштаби фондової роботи говорять самі за себе. Лише за період 2022-2024 років «Птахи» зібрали понад 575,4 мільйона гривень на медичне забезпечення. Їхнє розпорядження тримає близько 70 тисяч флаконів антибіотиків і 200 тисяч одиниць тактичного спорядження. Водночас й команда спеціалістів не стоїть на місці, постійно зростаючи в кількості.
Вирішальні миті
Одним із найбільш знакових моментів стала ініціатива «На щиті». Ідея виникла спонтанно: Кеплер почула вислів, що воїни повертаються зі щитом, і одразу звернулася до матері-художниці для розробки шрифту. Перший напис прикрасив спочатку одну машину, згодом поширившись на всю систему транспортування.
Інший переломний момент – міжнародна комунікація. Березень 2025 року приніс можливість виступити на пленарному засіданні Європарламенту, розповідаючи про гуманітарні наслідки вторгнення, зокрема щодо страждань цивільного населення, сексуальне насильство над жінками, викрадення дітей.Цей крок зробив її вчинки закордонного рівня, ніби підкресливши: допомога тут і зараз повинна супроводжуватися глобальним інформуванням або залученням спільноти міст-побратимів.