Чернівці, колись знаний культурний центр на перехресті імперій, зберегли у своїй пам’яті безліч голосів. Серед них особливе місце належить жінкам – освіченим, відважним, талановитим. Їхні долі віддзеркалюють злети й трагедії XX століття: від блиску австрійської доби до спустошення Голокосту, вимушеної еміграції. Проте навіть під тягарем втрат вони залишалися носійками традицій, пам’яті та творчого слова, вплітаючи у світову спадщину відлуння рідного краю, пише chernivchanka.info.
Цей матеріал покликаний поділитися іменами вагомих буковинок єврейського походження. Ми згадаємо як добре знані постаті, так й менш відомі фігури. Наша мета – показати свідоме перегукування жіночого покоління, здатне створити ширшу картину великого спадку.
Літературні постаті
Роза Ауслендер
Уроджена Розалія Беатріс Шерцер – ім’я, нерозривно пов’язане із “українським Віднем”. Її поезія є своєрідною хронікою епохи, наповнена спогадами про дитинство, біль втрат та філософськими роздумами щодо мови чи ідентичності.
Роза народилася 11 травня 1901 року у німецькомовній єврейській родині. Батько дівчини, Зигмунд Шерцер, походив із Садгори; мати, Кеті Ріфке Біндер, була корінною чернівчанкою.
Трагічні події Другої світової війни назавжди змінили минуле життя. Ауслендер пережила жахи єврейського гетто, де змушувалася працювати на примусових роботах і переховуватися. Весь цей глибокий страх, біль від втрати знайшли своє місце у поезії. Перший поетичний збірник «Der Regenbogen» («Веселка»), опублікований ще задалеко до воєнних дій, повністю знищився нацистами.
Вірші жительки Буковини зберігали наповненість до тем дому чи пам’яті. Творчість Розалії вважається однією з найважливіших у німецькомовній літературі 20 сторіччя. Чернівецька влада, аби увіковічити її вчинки, поставила пам’ятник. Також місцеві екскурсоводи намагаються все частіше згадувати важку долю єврейської письменниці.
Маргіт Бартфельд-Феллер
Народившись 31 березня 1923 року, вона прожила у рідному місті щасливе дитинство. Здавалося, нескінченна радість повинна тривати набагато довше. Однак, після приходу радянських політичних сил, її сім’ю депортували до Наримського краю (Сибір). У цій трагічній подорожі Маргіт втратила батька, який загинув через нелюдські умови заслання й нестерпний голод. Закінчення депортації привело чернівчанку жити в Томськ, де працювала музичним педагогом, ділячись своїм талантом з дітьми. 1948 приніс щасливі моменти подружнього життя – Бартфельд вийшла заміж за Курта Феллера.
Маргіт писала німецькою мовою. Її роботи є автобіографічними: в них любо описує буковинське дитинство, примусове виселення, Сибірське буття. Важливим свідченням тяжкого горя єврейських жінок варто вважати такі твори, як «Dennoch Mensch geblieben» («Все-таки залишилася людиною»), «Nicht ins Nichts gespannt» («Не розтягнута в ніщо»), «Am östlichen Fenster» («Біля східного вікна»).
Софія Березіна
Пані Березіна, хоч і не була поетесою, але зробила величезний внесок у збереженні пам’яті ізраїльських мешканців “маленького Парижа”. Вона – краєзнавиця та авторка книг, що присвятила весь вільний час документуванню й поверненню імен забутих діячів.
Найбільше дослідження, котре заслуговує уваги, – «Видатні євреї Клужа». У ньому вагомо ділиться досягненнями багатьох вихідців із Чернівців. Цей приклад показує широту інтересів Софії та бажання зафіксувати події діаспори серед територій різних міст. Насправді цінно важливою якістю є оберігати спогади про кожну людину. Чим довше лунають голоси розповіді, тим довше живе сторічна постать.
Громадські й культурні діячки
Марія Фореску
Марія Фюлленбаум народилася 15 січня 1875 року. Мистецький шлях почався доволі рано: закінчивши Празьку консерваторію, занурилася у світ оперного театру. Молоді роки дозволили корінній чернівчанці збудувати успішну співочу кар’єру, що згодом допомогло відкрити двері кінематографа.
Професійна діяльність Фореску припала на період розквіту німецького кіно. Вона ставала головною героїнею німих чи звукових фільмів, демонструючи акторську універсальність. Проте творча дорога була трагічно перервана. З приходом нацистської сили, Марія припинила фаховий розвиток через расові закони. Тепер все набуло характеру боротьби за виживання, сповненого вічним тягарем переслідування.
Євгенія Шварцвальд
Пані Нуссбаум (уроджене прізвище) – видатна освітня реформаторка. Батько дівчини, Леон, отримав посаду на буковинській землі, змушуючи усю родину змінити місце перебування. Середня освіта далася Євгенії легко, проте часто прагнула досягти саме вищої стезі – рідкість для жінок того часу.
Весь свій життєвий час присвятила виборюванню рівних можливостей. У Відні заснувала одну із перших дівочих шкіл, де пропонувалася розширена навчальна програма задля успішного вступу до університету. 1911 рік ознаменувався успіхом: Міністерство освіти надало дозвіл відкрити восьмирічну гімназію для дівчаток.
Та труднощі невдовзі наздогнали. Початок Першої світової змусив емігрувати. Після аншлюсу Австрії не змогла повернутися до столиці, тому стала жителькою Цюриха. Там й померла 7 серпня 1940, поховавши поруч біля чоловіка Германа.
