Сьогодні вже ніхто не дивується у травневий день, коли вся Україна вдягається у вишиванки. Але не всі знають, що ініціаторкою збереження та популяризації українських традицій стала чернівчанка, дочка відомої письменниці Віри Китайгородської – Леся Воронюк.
Спочатку її ініціативу підтримали тільки університетські друзі, пише chernivchanka.info. Так у далекому 2006 році студенти і студентки ЧНУ організували флешмоб: прийшли на заняття у вишиванках. Лесі Воронюк, тодішній студентці факультету історії, політології і міжнародних відносин, вдалося привернути увагу до української сорочки. Як сама згодом буде розповідати, вона змогла витягнути вишиванку з музейної експозиції та зробити українським трендом.
Відтоді щороку в третій четвер травня Україна вдягається у вишиванки. З кожним роком до активістів приєднується все більше українців за кордоном. А також у вишиванки вдягаються й представники інших національностей, солідарні з українськими цінностями.
«Нетлінні»: вишивана пам’ять українців кількох поколінь
Зробивши локальний флешмоб загальнонаціональним та міжнародним, Леся Воронюк на цьому не зупинилася. Вона разом із іншими активістами створили громадську організацію «Всесвітній день вишиванки» та розпочали ґрунтовне дослідження української вишиванки.
Так у 2024 році світ побачив етнографічний альбом «Нетлінні. Українські державні символи у народній вишивці та ткацтві». Щоб презентувати цей науковий проєкт, Леся спільно з колегами здійснили десятки дослідницьких експедицій. Вони зібрали понад 350 експонатів українських вишиванок минулого століття, двісті з яких – презентували у виданні. Науковим опрацюванням альбому займалися науковці Центру фольклору та етнографії Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Як громадська діячка та одна зі співавторок, Леся Воронюк займалася презентаціями книги, у тому числі здійснила тур до Канади. Вона наголосила, що цінність видання у його нетлінності – дослідники зібрали те, що не збирав до цього ніхто. А саме – вишивану пам’ять українців під час різних трагедій, лихоліть та перебудов.
Окрім того, Леся Воронюк є упорядницею творчості інших митців, зокрема, вона готувала до друку антологію майданівських віршів «Небесна Сотня», брала участь у створенні художнього альбому «Океан квітів Вікторії Китайгородської». А ще є авторкою прозових збірок – «Жовтий янгол», «Серце сонця», «Записки на зап’ястях».
На черзі – інтерактивний музей вишиванки
Ініціатива відзначення Дня вишиванки Лесі Воронюк була номінована на Премію Європейської спадщини «Європа Ностра 2022 року» та визнана лауреатом. Окрім того, отримала премію суспільного вибору (European Heritage Awards/Europa Nostra 2022 року, Public Choice Award). А в межах саміту європейської культурної спадщини-2022 за перемогу українського Дня вишиванки у номінації «Залучення громадян та підвищення обізнаності» віддали понад 11 тисяч голосів.
Для громадської організації «Всесвітній день вишиванки» – це не просто чергова відзнака. Адже разом із визнанням активісти отримали фінансову нагороду в розмірі 10 тисяч євро. Спочатку її планували спрямувати на створення та розвиток модернового музею реліквій та технологій у Чернівцях. Однак війна змінила плани. Але у приміщенні майбутнього музею вже відбуваються корисні активності. Тут проводили презентацію першої відтвореної сорочки Степана Бандери у межах проєкту «Вишивка в одязі видатних українців». А також приміщення використовують як майданчик для заходів. І хоча його орендували (адже викупити приміщення для музею – це практично неможливо для громадських активістів), Леся Воронюк сподівається, що вони зуміють довести потрібність музею для Чернівців та області.
Через фільми посилює культурний фронт України
Громадська діяльність Лесі Воронюк – надзвичайно широка. Однак наскрізним шифром її досліджень, проєктів та заходів є підвищення ролі культурного фонду України. Зараз Лесю знають в Україні також як режисерку та сценаристку документального кіно. Серед робіт «Соловей співає, коли голос має» – картина, де підкреслено роль держави в утвердженні мови. І роль мови у житті людини. Передумовою створення картини стала історія українського бійця, який втратив зір під час бою. І не знаючи, хто до нього наближається, вже готовий був застрелитися, але почув рідне: «Свої…». Найважливішим досягненням картини після презентації автори вважають російський хейт та критику. Бо така реакція свідчить, що українська культура та мова оживають і стають потужною зброєю нації.
Документальний фільм «Спадок нації» режисував Олександр Ткачук, а Леся Воронюк писала сценарій. Провідна ідея фільму – роль вишиванки у житті українців. Це історії простих людей, для яких вишиванка стала символом нескореності. Знімання для картини відбувалися у шести країнах і наразі його демонструють в усіх куточках планети.
Чи не найпрактичнішим інструментом для вивчення української вишиванки став фільм «Ткацький шлях». Це історія національної ідентичності, поетапне знайомство з ткацькими виробами як різновидом народного промислу. Тут глядачі можуть дізнатися детально про полотно, рушник, намітку, плахту, обгортку, крайку, ліжник, гуню та килим.
Сьогодні усі ці фільми є невіддільною частиною різноманітних освітніх заходів та проєктів.
У планах – великі культурні проєкти
Наразі Леся Воронюк працює над тим, щоб залучити якомога більше закордонних партнерів для співпраці у важливих етнографічно-просвітницьких проєктах. Вона сама називає себе культурною кураторкою у громадському секторі. Та запевняє, що не має цілі будувати кар’єру, оскільки ставить перед собою набагато глобальніші завдання. Зокрема, в одному із інтерв’ю зізнається, що мріє про резиденцію українських митців у Криму та розвиток українського видавництва про культуру та історію.
А поки що робить видимим українське кіно, бувши головою молодіжного короткометражного фестивалю «Кіноетніка». Курує різноманітні культурно-мистецькі проєкти та живе у насназі до відродження української сили в її культурі.