Після активної декомунізації, починаючи з 2015 року в Україні активно змінюють назви вулиць, парків, скверів, вшановуючи імена героїв та героїнь сучасності та історичні постаті. Чернівці не стали винятком, нині у місті перейменували вже понад 60 вулиць. У нових назвах – постаті відомих митців та мисткинь, політиків, педагогів, громадських діячів, пише chernivchanka.info. Сім вулиць, окрім, славнозвісної Кобилянської, сьогодні перейменовані на честь жінок. То хто ж вони, жінки, пам’ять яких увіковічнили у назвах вулиць?
Замість Архангельської – вулиця Тетяни Яблонської
Коріння художниці Тетяни Яблонської – з Росії, але практично все життя вона прожила в Україні. Тут же, в Кам’янець-Подільську, Тетяна здобула освіту. І вона не просто проживала в Україні, а з часом відчула себе частинкою цього самобутнього краю. Тетяна настільки захопилася Україною, що почала створювати реалістичні картини її природи і побуту. І стала однією із мисткинь, які наблизилися до бойчукізму (новий мистецький рух).
Багато років вона працювала викладачкою Київського державного художнього інституту, згодом увійшла до Спілки художників України. У 1999 році в художниці трапився інсульт, внаслідок якого відмовила права рука. Для іншої мисткині це була б трагедія, але не для Тетяни. Не вміючи жити без улюбленої справи, вона незабаром навчилася малювати лівою… А свої картини того періоду жартома називала «постінфактизмом». Через рік Яблонська стала «Жінкою року» (версію Міжнародного біографічного центру в Кембриджі). Її картини були у відомих галереях, а творчість збиралася тисячі прихильників. У 84 роки Тетяна Яблонська була вшанована званням «Герой України». Померла в 2005 році і похована в Києві.
Була Балабашівська – тепер Наталії Забіли
Наталію Забілу знають як українську поетесу, письменницю, яка написала багато дитячих творів. Окрім власної творчості, вона перекладала роботи на інші мови, а також до 1947 року була редакторкою журналу «Барвінок».
Майбутня письменниця народилася у дворянській родині в 1903 році. Їхній родовід з покоління у покоління був відомий митцями та творцями. Тож і Наталя разом із шістьма братами та сестрами виховувалася в атмосфері творчості та музики. Вона з дитинства придумувала казки і розповідала іншим. Її вабив загадковий світ літератури – існуючої і тієї, яку можна було створити у власній уяві.
Наталя багато навчалася. Спочатку закінчила прискорений курс гімназії, після чого почала вчителювати. А потім вчилася на історичному відділенні Харківського інституту народної освіти. Далі займалася редактурою журналу «Народна книга». А перший вірш з’явився на публіці з легкої руки її чоловіка – Сави Божка – у виданні «Червоний кордон».
З того часу Наталя Забіла багато і наполегливо писала, видавши десятки збірок для дітей та дорослих. Померла у 1985 році.
Воронезьку вулицю перейменували на Ксенії Колотило
Ксенія Колотило – знаменита буковинська вишивальниця, коріння якої походить з гірської Путильщини, села Підзахаричі. Вона народилася у родині священика-просвітника та змалку цікавилася мистецтвом і творчістю. А коли підросла, то почала створювати вишивану красу. Ще в школі Ксенія вже славилася умінням відтворювати всі техніки вишивання. І чим більше вона опановувала вишивальних технік, тим чіткіше розуміла: мистецтво не має меж. Його можна не лише опановувати, а й доповнювати власними ідеями.
Закінчивши народну школу, дівчина навчалася у чернівецькій гімназії та брала участь в усіх виставках ручних робіт. Особливо надихнула її до створення авторського альбому узорів Ольга Кобилянська, яка щиро вірила у чистий гуцульський талант Ксенії.
Пощастило їй і з чоловіком Василем, адже він походив із родини поціновувачів народного строю. Чотири роки вони прожили в Чернівцях, а далі у 1939 році переїхали до Відня. Тут Василь працював викладачем, а Ксенія весь час присвячувала вишиванню. Разом вони створили осередок гуцульської народної культури у Відні, а свій дім перетворили на музей вишиваного мистецтва.
Її роботи мандрували усім світом, збирали нагороди на найбільших виставках. А в збірці – понад 1000 унікальних узорів, які вирізняються витонченістю та автентичністю.
Померла вишивальниця у 2007 році у Відні, залишивши свою безсмертну спадщину нащадкам. Зокрема, ціла експозиція присвячена відомій односельчанці у краєзнавчому музеї її рідного села – Підзахаричі. А своїм ім’ям прикрасила вулицю рідного міста.
Ім’я Софії Русової носить колишня Кисловодська
Софія Русова – одна із фундаторок фемінізму в Україні та активісток (таких як Ольга Гузар), які боролися за права жінок і розширення їхніх можливостей. Вона народилася в 1856 році на Чернігівщині.
У 15 років вона із сестрою відкрили перший дитячий садочок у столиці. Це була велика підмога матерям, що працюють. А через три роки, досягнувши повноліття, почала викладати у недільних школах. Софія Русова глибоко вболівала за гендерну рівність тогочасного суспільства, становлення доступної освіти та виховання. Тож через активну діяльність її переслідували та навіть ув’язнювали.
Майбутнім поколінням педагогів Софія Русова залишила потужний спадок – наукові праці і підручники, які мали і мають великий вплив на розвиток української освіти. Померла діячка у 1940 році.
Була Петрашевського – стала Віоріки Урсуляк
Відома оперна співачка Віоріка Урсуляк прославила талантом не тільки Буковину, а й Україну. Вона народилася у Чернівцях в 1894 році. Від батька, церковного хориста, їй передався неймовірний голос. Тож у 1927 році вона закінчила Віденську консерваторію та почала грати в оперних театрах. Їй стоячи аплодували в театрах Дрездена, Берліна, Відня, Франкфурта-на-Майні. Навіть бувши дружиною директора Віденської опери Клеменса Крауса, Віоріка не губилася на його фоні. Навпаки, за можливістю засвітити її талант у своїх роботах режисери стояли у черзі.
Виступаючи по всьому світу, Віоріка завжди пам’ятала про рідну Буковину і підтримувала зв’язок. А коли вдавалося, приїжджала і заполонювала своїм голосом сцену. Померла співачка в 1985 році.
Вулиця Надії Бабич замість Саянської
Надія Бабич – наукова постать сьогодення, чернівецька докторка філологічних наук, авторка понад 200 наукових праць та філологічних досліджень. Вона народилася у Великому Кучурові в 1943 році. Навчалася, а згодом і працювала професоркою кафедри історії та культури української мови в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича. Надія Бабич присвятила життя дослідженню сучасної української мови, фразеології та культури мовлення. Померла у 2021 році.
Вулицю та провулок Тимірязєва назвали Марини Рибачук
Чернівецька художниця Марина Рибачук народилася у Донецьку в 1964 році, але доля закинула у Чернівці. Тут вона навчалася живопису та малюнку, жила і працювала. Марину знають як учасницю багатьох міжнародних виставок, де журі вражали її архітектурні, майже фотографічні пейзажі Чернівців та Заходу України.
Марина Рибачук є лауреаткою численних мистецьких премій, зокрема ім. О. Кобилянської, почесної відзнаки «За заслуги перед Буковиною», обласної премії ім. О. Киселиці та інших. Померла художниця у 2023 році.