Буковинський стрій: традиційні головні убори минулого

Кожен регіон України мав свої особливості як у культурі, так і в традиціях та строї. Здавна Буковина мала власні традиції головних уборів, які носили як жінки, так і чоловіки, пише сайт chernivchanka.info

Які були традиційні головні убори буковинців, як вони виглядали та інші цікаві факти про них – читайте у матеріалі нижче.  

Традиційні головні убори минулого: чим буковинці доповнювали образ? 

Головні убори були невід’ємною частиною жіночого образу у минулому – їх носили як молоді, незаміжні дівчата, так і одружені жінки. Одружені жінки, як і в інших регіонах України, обов’язково носили на голову хустки або інші убори, аби покривати голову, а у храмах неодмінно потрібно було, щоб кожна жінка та молода дівчина мали покритими голови. 

Дорослі дівчата носили так звані “вінці” на головах, виготовлені з штучних квітів, скляних намист, кодів та пір’я. Робили такі головні убори дівчата самі для себе – такою була традиція. Молоді ж дівчатка таких “вінців” не носили. 

Були у гардеробі буковинок і “турпани” – святкові шовкові хустки, які складали та зав’язували зверху по намітці. Також носили “карабулі” – високі шапочки, які не мали дна, виготовлені з цупкого картону, які неодмінно оздоблювали та обшивали матерією. 

Що стосується чоловіків, то взимку буковинці одягали на голову хутряні шапки. Влітку теж носили головний убір, який доповнював образ та захищав від сонячних променів – солом’яний капелюх. Це були високі капелюхи, які доповнювали теж павичі або півнячі пір’я, плетені гердани та стрічки. 

Жіночі хустки як обереги 

Весільний стрій

Хустки мали особливе значення для жінок різних українських регіонів, в тому числі, і для буковинок. Що стосується Буковини, то тут та на Покутті носили вишиті хустки – “шервітки”, “ширіньки”. Їх кріпили за пояс молодої дівчини або нареченої, за допомогою цієї ж хустки дівчата запрошували хлопців до танцю. Наречену за цю хустку водили до шлюбу. 

Умовно дослідники традиційного одягу розподіляють хустки на так звані “малі хустки” (довжиною сягали до 60-ти сантиметрів, лицева сторона їх була яскравіша за виворіт), “хустки-метрівки” (хустки середніх розмірів, які неодмінно були з тороками по боках) та “хустки-павунки” (найбільші за розмірами хустки, які сягали до півтора метра у ширину). Покликанням останніх було створити пишний, багатий образ жінки. 

Що цікаво, на Буковині слово “павунка” мало кілька значень. У загальному розумінні так називали великі хустки з тороками, прикрашені квітковим орнаментом. У вужчому розумінні так називалися різновиди орнаментів з дрібними квітками та багатим квітчастим вінком. Все залежало від місцевості, адже і частинки регіону мали власні традиції та звичаї. 

Буковинки мали свої хитрощі, коли одягали хустки. Коли вони прагнули зробити ефект високого головного убору, то під хустку клали так званий “фис” – так називалася спеціальна шапочка, яка додавала висоти. Ще однією хитрістю буковинок було ставити на голову спершу складену у кілька шарів середню хустки. Поверх цього клали вже великі хустки. За допомогою таких хитрощів буковинки прагнули створити ефект пишності в образі. 

Буковинки мали і інші хитрощі – наприклад, брали дві хустки різних кольорів, та одну зав’язували під низ, а другу – поверх. Перша слугували елементом тону, друга – зав’язувалася для краси. Так буковинки намагалися привернути до себе увагу та урізноманітнити своє традиційне вбрання. 

Хустка в гардеробі українських жінок різних регіонів – це був неодмінний елемент. У багатьох регіонах хустка слугувала обов’язковим шлюбним подарунком від чоловіка. Чоловіки дарували на великі свята жінкам пишні хустки, а ті – берегли їх, мов зіницю ока. 

.,.,.,.