На початку 20 століття на Буковині почав зароджуватись український процес. Преса мала за мету вплинути на національне відродження регіону. Вперше у Чернівцях виходив місячник “Гасло”. У газеті найбільше приділяли увагу українським проблемам в Австро-Угорщині. Усе це відбувалось в австрійський період, пише сайт chernivchanka.info.
Умови розвитку буковинської преси досить змінились під час румунської окупації. Громада намагалась відродити журналістику краю, але це було вкрай важко. Румунська влада переслідувала українських діячів. Звичні газети для чернівчан були заборонені. Згодом для буковинців була створена спеціальна преса.
Цей матеріал буде присвячений історії буковинського журналу “Жіноча доля”. Його популярність охопила період 20-х років 20 століття.
Створення
Журнал “Жіноча доля” з’явився на Буковині у 1925 році. Цей часопис публікувався саме у Коломиї. Спочатку він виходив щомісяця, а потім частіше – що двох тижнів. Головною редакторкою журналу була Олена Кисілевська. Загалом у цьому часописі публікувались статті, що порушували тему жіночого руху на заході України. Також були матеріали про фемінізм, гігієну, здоров’я, сільське господарство, політику, культуру тощо. Окрім емансипаційної проблематики друкувались художні твори українських письменників й поетів. Зокрема Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Ірини Вільде тощо. Також у журналі можна було натрапити на переклади з доробку Джонсона, Гамсуна, Ахо тощо.Постійними авторками у журналі “Жіноча доля” були Софія Яблонська, Ольга Дучимінська, Софія Русова та інші.
Також цей часопис видав й інші праці українських діячів. До прикладу у 1939 році був опублікований твір редакторки Олени Кисілевської “Листи з над Чорного моря”. Книга поділена на два розділи, які відрізняються емоціями. У першій частині розповідається про життя, яке вирує у невеличкому містечку Бессарабії на березі моря. Авторка до деталей описує все, що відбувається у місті. Цей розділ вважають меланхолійно-поетичним. Друга частина розповідає про Царгород. Авторка описує Еюб, східний базар, магометанський цвинтар. Також у творі розповідається про політику Ататюрка.
Історія редакторки
Успіх кожного видання на пряму залежить від команди, зокрема й від роботи редактора. Тож ми більш детально розповімо про керівницю буковинського журналу “Жіноча доля”.
Цей часопис очолила Олена Кисілевська. Вона походила з невеликого містечка, що на Тернопільщині. Під час навчання у школі дівчина вступила у “Товариство руських жінок” і саме з цього моменту Олена почала активну діяльність у жіночому русі Галичини й Буковини. Журналістка досить перейнялась феміністичними ідеями Наталії Кобриснької. Тож у 1923 році Олена стала видавчинею й редакторкою буковинського жіночого журналу “Жіноча доля”. Цьому часопису жінка доклала чимало зусиль. Завдяки її діяльності у буковинців розширився погляд на жіноче питання. Вона змогла ближче познайомити читачів з духовним світом української жінки. Олена Кисілевська стала авторкою багатьох статей, зокрема “Олена Кульчицька”, “українське жіноцтво в старовині”, “Як вести працю в жіночих гуртках”.
Олені Кисілевській вдалось чудово організувати роботу жіночого видання Буковини. Вона створювала зустрічі у Коломиї, на яких зазвичай обговорювали нагальні жіночі теми. Такі зібрання впливали на громадську, культурну й просвітницьку діяльність регіону.
Після еміграції буковинська журналістка продовжувала свою діяльність. Вона очолила Світову федерацію українських жіночих організацій. Також письменниця видала збірку з нарисами “По рідному краю”.