Вона будителька українського духу. Її внесок у культурно-освітній процес важко не оцінити. Мова йде про українську поетесу та громадську діячку Костянтину Малицьку. У матеріалі на chernivchanka.info ми більш детально розповімо про життєпис цієї особистості.
Походження
Констянтина Малицька народилась 1872 року у селі Кропивник Калуського району Івано-Франківської області. Її батько був греко-католицьким священником. Освітою дівчини займалась мати, Олена Малицька, адже тато рано пішов з життя. Пані Малицька теж походила з сім’ї священників та громадських діячів. Тож жінка мала чим поділитись зі своєю донькою.
Костянтина Малицька початкову школу закінчила у Станіславові. Згодом мати підготувала дівчину до вступу у Львівську державну семінарію. Цей навчальний заклад Констянтина успішно закінчила у 1892 році.
Перші кроки у творчість
Коли Костянтина навчалась у державній семінарії, вона захопилась літературною творчістю. Дівчина почала публікувати свої поезії у дитячому журналі “Дзвінок”. Аби покращити свої знання, Малицька відвідувала бібліотеку катедри святого Юра у Львові. Саме там вона доповнювала свої знання. На формування світогляду майбутньої педагогині вплинули національно-демократичні погляди Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Ольги Кобилянської.
Здобувши педагогічну освіту, Костянтина почала вчителювати в народних школах Галичини, Буковини. Зокрема жінка викладала у Галичі, Лужанах та у Львові у дівочій школі Українського Педагогічного Товариства. Під час освітньої діяльності почав яскраво виявлятися організаторський та педагогічний хист молодої педагогині.
Констянтина завзято гуртувала навколо себе українців, небайдужих до знань, заснувала читальню “Просвіта”, була активісткою церковного хору. Також вона активно займалась громадсько-культурною, просвітницькою й публіцистичною діяльністю. Малицька організовувала освітянські віче, де обговорювали жалюгідне становище вчителів. На цих зборах задумувались про створення організації, яка б координувала і захищала педагогічну діяльність.
Діяльність й заслання
У 1903 році Малицьку перевели вчителювати у далеке село на заході України. Причиною таких змін стала неприязність шкільних чиновників. Але Констянтині вдалось отримати посаду неподалік Чернівців. Саме так розпочався буковинський період у житті педагогині.
У Чернівцях вона стала однією із засновниць “Жіночої громади Буковини”. Протягом тривалого часу працювала секретаркою у цій організації. Також Костянтина входила до педагогічних товариств “Рідна школа”, “Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю”.
У 1904 році Малицька написала вірш “Чом, чом, чом, земле моя”, який згодом був покладений на музику. На цій пісні виховувалось не одне покоління дітей, до яких саме й зверталась поетеса. У 1912 році Костянтина разом з Марією Білецькою започаткувала фонд “На потреби України”. Він став матеріальною допомогою для Українських січових стрільців. Цей період вплинув на творчість Малицької. У результаті вона написала декілька патріотичних пісень.
У цих віршах поетеса закликала український народ до боротьби. Коли російські війська захопили Галичину, вони активно взялись за культурних та освітніх діячів. У 1915 році Костянтину російська влада виселила до Красноярська. Там жінка об’єднала численних переселенців навколо спільної першооснови – української мови.
Останні роки життя
Повернувшись в Україну, Малицька повернулась до освітньої діяльності. 1934 року вона стала ініціаторкою проведення шкільного тестування, розробила понад 500 тестів для визначення в учнів ступеня концентрації їхньої уваги, абстрактного мислення, зорової та вербальної пам’яті, вміння орієнтуватися в просторі.
У 1937 році Костянтина закінчила свою педагогічну кар’єру. Тодішня влада не дозволила далі працювати жінці. Тож Малицька стала бібліотекаркою у Науковій бібліотеці ім.В.Стефаника у Львові.
Костянтина Малицька померла у 1947 році. Її поховали на Личаківському цвинтарі у Львові.