Вона громадська діячка, педагогиня, членкиня культурно-освітніх товариств. Мова йде про чернівчанку Емілію Ничай-Кумановську. У матеріалі на chernivchanka.info ми більш детально дізнаємось про життя буковинки.
Походження та юність
Емілія Ничай-Кумановська народилась у 1864 році. Вона походила з подільської священничої родини Ничаїв. Дівчина стала представницею першого покоління вчительок-українок у Галичині.
Після здобуття освіти Емілія почала працювати в польській державній школі у Станиславові. Вона була неабияким авторитетом для своїх учнів. Кумановська мала вплив на школярів, зокрема на майбутніх відомих діячок Костянтину Малицьку та Олену Сіменович.
Громадська діяльність
Емілія Ничай-Кумановська стала однією з перших членкинь станіславської філії “Просвіти”. А у 1886 році вона очолила “Товариство руських женщин” у Станиславові. У 1904 році жінка осіла у Чернівцях. Адже її чоловіка, Петра Кумановського перевели на педагогічну працю у Чернівецьку гімназію.
Згодом у 1906 році в “Народному домі” в Чернівцях відбулися збори жінок. На цьому зібранні було прийнято заснувати крайову “Жіночу громаду”. Під час другого засідання товариства Емілію Ничай- Кухановську було обрано головою відділу “Жіночої громади Буковини”. У гуртку кипіло життя, пробуджувалася національна свідомість.
Костянтина Малицька дуже завдячувала своїй учительці Емілії Кумановській. Дівчина пригадувала, що вчителька брала активну участь в громадському житті Станіславова. Жінка юну Констянтину брала з собою на різноманітні віче та зібрання. Ці події допомогли в майбутньому Малицькій. Хоч і Емілія Кумановська працювала у державній польській школі, вона сміливо висловлювала свою громадянську позицію та завжди відстоювала українське жіноцтво та з найкращої сторони його репрезентувала на Буковині.
Кумановська й “Жіноча громада”
Емілія Ничай-Кумановська очолювала товариство “Жіноча громада” близько двох років. Під її керівництвом організація активно розвивалась. Для учениць було важлива самоосвіта, тож вони часто відвідували лекції у Чернівецькому університеті. Вони слухали професорів Степана Смаль-Стоцького, Омеляна Калужняцького, Єротея Пігуляка, Климентій Ганкевич тощо.
З ініціативи “Жіночої громади” на Буковині поширювались нові гуртки. Безпосередньою організаторкою такого гуртка виступала як правило місцева активістка. Зазвичай це була сільська учителька або дружина місцевого пароха. Емілії призначала відповідальною за цей напрям свою ученицю Констянтину Малицьку.
Також під керівництвом Кумановської щорічно організовували “Шевченківські свята”. Ще з особливим розмахом організувала “Жіноча громада” святкування 50-річчя своєї соратниці Ольги Кобилянської.
Після проголошення незалежності України, у 1993 році було відновлено “Жіночу Громаду Буковини”. До товариства увійшли і відомі буковинки, а саме журналістка, заввідділу культури обласного радіо Любомира Паранюк, головна лікарка міської дитячої лікарні Наталя Шевчук, ведуча інженерка-фізик одного з провідних чернівецьких наукових інститутів Людмила Кушнерик, директорка інтернату для дітей-сиріт Тамара Мінченко, відома буковинська майстриня і художниця Олена Чорногуз, директорка музею Володимира Івасюка Паша Нечаєва тощо.
Саме “Жіноча Громада Буковини” була серед ініціаторів заснування Ордену княгині Ольги. Це сталось 15 серпня 1997 року. А усе це зародилось ще на початку 20 століття, коли було створено “Жіночу громаду” під керівництвом громадської діячки та педагогині Емілії Ничай-Кумановської.
