У минулому столітті весілля традиційно святкували декілька днів, особливо у Чернівцях, пише сайт chernivchanka.info. Молодята робили світлини на згадку у фотоательє. У матеріалі ми розповімо про чернівецькі традиційні весілля.
Знайомство молодят
Наприкінці 19 століття одружувалися за розрахунком. Зазвичай батьки обирали своїй дитині пару. Рідко траплялися ситуації, коли наречені мали одне до одного щирі почуття. Шлюб брали з людьми одного кола, з одним соціальним та фінансовим статусом.
У цей час молодь могла познайомитись одне з одним на місцевих танцювальних вечорах, гуртках та на локальних весіллях. На такі події дівчина ходила завжди у супроводі матері. Відвідувати самій було заборонено. Старші жінки завжди сиділи окремо та наглядали за своїми доньками.
Весільне вбрання у 20 столітті
У Чернівецькому краєзнавчому музеї збереглися декілька весільних фото того часу. На одній зі світлин зображено молодят у сучасному весільному вбранні. Наречений був одягнений у чорному костюмі з білою сорочкою, а наречена – у білій сукні з великим букетом штучних квітів у руках. Також чоловік мав тогочасні модні закручені вуса, а у руках тримав тростину.
На другій знимці з фотоательє зображено молоду пару. Наречена одягнена у білу сукню з пишними рукавами та довгою спідницею. У зачісці були прикріплені квіти та фата. Чоловік був одягнений у костюмі, білій сорочці і білих рукавичках. Поруч на столику лежав чорний циліндр нареченого.
Традиції
У 19 столітті і на початку 20 століття на весіллі використовували нафраму — традиційний рушник, а от у 20 столітті повноцінно почали брати хустку, якою свекруха покривала голову молодої. До традиційного весільного вбрання відносився пояс, який молода обвішувала квітчасті весільні хустки з тороками. Зверху наречена одягала безрукавку з вибіленої овчини, оздоблена хутром тхора. Серед весільних аксесуарів був нагрудник з монет, який дівчина одягала собі на шию.
Кожне чернівецьке весілля було наповнене певними місцевими обрядами. На Буковині була традиція – поклоніння вінка батькам. Цей обряд проходив вдома і у молодого, і у молодої. Молодого поклоняли з двома хлібинами та маленьким вінком, який він потім кріпив на одяг, а молоду поклоняли головним убором, у якому вона була під час весілля. Цей звичай символізував батьківське благословення на шлюб. Зазвичай це все відбувалося перед вінчанням.
Також під час весілля використовували свічки. На Буковині вони були великими та масивними. Весільні батьки передавали свічки молодим під час вінчання, а опісля весільна мати задувала їх, перев’язувала їх хусткою і стрічками. Ця традиція вогню символізувала єднання родів. Весільні свічки заховували і більше ніколи не використовували. Після вінчання у церкві або костелі, наречені та гості вирушали на застілля додому. Весілля святкували протягом декількох днів, адже були запрошені гості з різних куточків України.
На весіллі у нареченого був дружба. Це був вірний товариш молодого, який супроводжував його у новий етап життя. На Буковині дружби були як у молодого, так і в молодої. Вони були невід’ємною частиною весілля.
Серед традицій також існував досить веселий обряд – викуп нареченої. У народі його називали “брамою”. На цьому дійстві були присутні не лише гості, а й сусіди і всі хто проходили повз. Усіх присутніх пригощали смаколиками та алкогольними напоями. Також, коли наречений приїжджав за нареченою, то батьки виносили придане дівчини. Воно складалося з постелі, рушників, одягу, посуду, прикрас, елементів побуту і підкреслювало статус нареченої. Під час цього дійства дружби співали.
