У 20 столітті українки одягались зі смаком. Зокрема Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття чернівецькі модниці не відставали від французьких та віденських. Елегантні костюми, сукні з дорогих тканин, вишукані капелюшки. У цьому матеріалі на сайті chernivchanka.info ми більш детально розповімо про моду чернівчанок у минулому столітті.
Зародження стилю
У минулому столітті чернівчанки розуміли, що бути жінкою – це справжнє мистецтво, якому варто навчатись. У 18 столітті у Чернівцях був один капелюшник, 24 кравці, 22 шевці і один ювелір. А у 19 столітті у місті діяло ціле товариство кравців та модисток, де працювали 293 майстри. Загалом чернівчани приділяли багато уваги питанням стилю та моди. Вони їздили по світу, передплачували журнали мод, але при цьому вносили в одяг щось своє, національне.
Ще змалечку дівчаток привчали бути справжньою світською жінкою. У трьохрічному віці для дівчинки шили першу сукню на замовлення у модистки, і вона вже повинна була дотримуватися певних правил етикету. У Чернівцях було досить багато модних магазинів. Але хорошим тоном вважалось шити одяг на замовлення і мати свою модистку.
Заможні містяни користувалися послугами кравців, модисток, кутюр’є. Зазвичай пошиття дорогого костюма чи сукні приурочували до певної важливої події в житті. Досить часто кавалер на потязі вивозив даму свого серця на ранкову каву до Відня. Відповідно чернівчанки мали виглядати вишукано та стильно. Тож для таких побачень шилось особливе вбрання.
Дорогі капелюшки
Саме на вулиці Панській було багато магазинів модного одягу, взуття, капелюшків. Назви крамниць теж були оригінальні – “Пан елегантний”, “У француженки”. У цих магазинах одягали чернівчан за новішими тенденціями моди. Коли у Відні чи Франції виходив новий капелюшок, то до кінця тижня він вже висів на чернівецьких вітринах. Проте справжня чернівецька пані зверталася до модистки і шила костюм чи сукню на замовлення.
Також на Панській вулиці були крамниці, де можна було придбати тканини, шуби, взуття, готові сукні, але у той час купувати готовий костюм у магазині було непристойно. На розі вулиць Кохановської та Панської був розташований невеликий магазинчик капелюхів. У цьому салоні, де ніде було навіть розвернутися, постійно було багато покупців. Ходили сюди не тільки місцеві дами. В австрійські часи сюди приїжджали за покупками полячки зі Львова, а в румунський період – із Бухареста. У 1880-х роках цей магазин був найелегантнішим на Панській вулиці. Згодом власник навіть відкрив цех із пошиття капелюшків. Ціни тут були нечувані, але дама, яка придбала цей витвір мистецтва, могла не червоніти у будь-якій столиці Європи.
У Чернівцях ходять легенди про легендарного кутюр’є Давида Мізеліса. У ті часи він повноцінно одягав чернівчан. Подейкують, він шив мундири для румунського короля Міхая. Відомий майстер працював у “Будинку моди”, що був розташований на вулиці Гулака-Артемовського. Зазвичай він створював вбрання для директорів банків та великих підприємців, багатих комерсантів і тих, котрі негласно носили титул авантюристів.
Згодом у Чернівцях відкрили крамницю “Вартпаронян и Хлебникян”. Ця подія викликала захоплення у мешканців міста. Фасад будинку покрили модним червоним клінкером – суміші цементу, битого скла і цегляного щебеню. У просторих вітринах виднілися фантастичні тканини – від італійського шовку до шотландського твіду. Ціни тут були космічні, але в Чернівцях жили заможні люди, які не шкодували грошей на дорогий одяг.
Загалом у минулому столітті Чернівці активно розвивались у стильовій індустрії і нічим не поступались європейським столицям моди.
